Сьогодні він стукає ложкою по столу й оголошує:
— Хочу на вечерю місяць! Молоденький, білий і пухкий. А всередині щоб була вишнева ніч.
Кухарка Килина хапається за фартух. А лицар Пряник гордо випинає груди.
— Місяць? Легко! — гуде він. — Принесу найкругліший!
Пряник — найбільший лицар у замку. Він дуже сміливий, але все розуміє дослівно. Він тупотить до комори й незабаром котить звідти величезну голову сиру. Жовту, круглу, з дірочками.
— Ось! Повний місяць, ще й із кратерами!
Король пробує шматочок і хитає головою.
— Смачно. Але мій місяць молоденький. І де ж вишнева ніч?
Тоді Пряник начищає свій щит, аж той сяє. ✨
— А цей?
— Щит я не з’їм, навіть із медом, — усміхається король.
Пряник зітхає й котить сир назад до комори. А Ярина підходить до вікна. Над вежею вже висить тоненький місяць, вигнутий, як підкова з королівської стайні.
«Молоденький — значить, тоненький, — міркує Ярина. — Білий і пухкий... А вишнева ніч усередині...»
Вона ляскає себе по лобі й біжить на кухню.
— Килино, у нас є тісто й вишні?
— Повна миска того й того, — дивується кухарка. — Я хотіла ліпити пиріжки.
Ярина розкачує тісто й вирізає склянкою кружальце. Кладе на нього три вишні. А тоді складає кружальце навпіл. 🍒
— Дивись! Був кружечок, а став півмісяць!
— Оце так вареник! — сплескує руками Килина. — Тільки краї треба защипати хвилькою, щоб сік не втік.
Вона показує, як це робити. Ярина защипує. Перший вареник виходить кривеньким, третій — уже майже рівним. Пряник теж просить ліпити. Його вареники виходять завбільшки з лицарську рукавицю.
— Це для дуже голодних королів, — пояснює він.
Килина варить вареники у великому казані. Незабаром вони спливають, білі й пухкі. Ярина сама несе королю тарілку. 🌙
Король кусає вареник, і на ложку тече темний вишневий сік.
— Ось вона, вишнева ніч! — вигукує король. — Ярино, ти розгадала!
— А завтра загадайте сонце, — пропонує Пряник. — Я вже знаю відповідь. Це сир!
Пізно ввечері Ярина лежить у своїй кімнаті у вежі. Пальці ще трохи пахнуть вишнями, а ковдра тепла й важка. ⭐
Над вежею висить справжній місяць. Тепер він здається Ярині вареником, у якого вишнева ніч розлилася на все небо. 💤